Афганістан болить у моїй душі...
15 лютого – скорботний День пам’яті воїнів – афганців. У нашому ліцеї до Дня пам’яті воїнів – афганців були проведені години спілкування, учні переглянули фрагменти із документальних фільмів. У квітні 1978 р афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха проголосив Афганістан республікою, взяв курс на соціалізм.
У грудні 1978 р. між СРСР і Афганістаном був підписаний договір , за яким Радянський Союз зобов’язувався надати військову допомогу. 27 грудня 1979р. на територію Афганістану були введені радянські війська для виконання інтернаціонального обов’язку, тобто захисту братнього народу. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій прийшовся на 1984 – 1985 роки.
Через афганські випробування пройшли 620 тисяч військовослужбовців 40- ї армії колишнього СРСР, тільки з України більше 160 тисяч чоловік. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісті, доля 330 невідома.
2376 українців не повернулися додому з тієї війни, серед яких були і наші земляки.
13 дергачівців загинули у тій далекій країні – Афганістан.
15 лютого1989р. останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей.
Закрилась остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула.
Адміністрація ліцею
